ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                                                                                   Протокол засідання

                                                                                                                                                педагогічної ради

                                                                                                                                                  від 22.11.2023 № 2

РІЧНИЙ ПЛАН

підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 25 «Білосніжка» на 2024 рік

 

№ з/п	ПІБ педагогічних працівників	Тема (напрям, найменування)	Суб’єкт підвищення кваліфікації	Обсяг (тривалість)	Вид навчання	Форма навчання	Строки (графік)	Вартість (або примітка про самофінансування чи безоплатність)
1.	Погрібна Любов Миколаївна	Вихователі-методисти	СОІППО	156 годин 5,2 кр.ЕСТS	Фахові курси	Очно\ дистанціна	01.04.24-наст.сесія 13.05.24– екз.сесія
2.	Анісімова Світлана Анатоліївна	Вихователі ЗДО	СОІППО	156 годин 5,2 кр.ЕСТS	Фахові курси	Очно\ дистанціна	30.09.24-наст.сесія 04.11.24– екз.сесія
3.	Кобзар Катерина Вікторівна	Вихователі ЗДО	СОІППО	156 годин 5,2 кр.ЕСТS	Фахові курси	Очно\ дистанціна	23.09.24-наст.сесія 08.10.24– екз.сесія
4.	Демченко Вікторія Григорівна	Вихователі ЗДО	СОІППО	156 годин 5,2 кр.ЕСТS	Фахові курси	Очно\ дистанціна	07.10.24-наст.сесія 11.11.24– екз.сесія
5.	Хмелівська Валентина Володимирівна	Вихователі ЗДО	СОІППО	156 годин 5,2 кр.ЕСТS	Фахові курси	Очно\ дистанціна	28.10.24-наст.сесія 02.12.24– екз.сесія

Проблема, над якою  працюють педагоги у рамках підвищення педагогічної майстерності у 2023/2024 навчальному році

 

ПІП педагога	Проблема, над якою працює педагог
Кобзар Катерина Вікторівна	Пісочна анімація, як засіб художньо-естетичного та креативного розвитку дітей дошкільного віку
Черненко Оксана Олександрівна	Фольклорні скарби українського народу - шлях до розвитку мовленнєвої особистості
Бєльчик Галина Михайлівна	ЛЕГО-конструювання, як один із засобів творчої гри
Хмелівська Валентина Володимирівна	«Використання коректурних таблиць на інтегрованих заняттях, як засіб корекції мовлення у дітей дошкільного віку»
Рева Антоніна Володимирівна	Використання прийомів мнемотехніки для розвитку зв'язного мовлення дошкільників
Демченко Вікторія Григорівна	Можливості застосування кінезіологічних вправ у роботі з дітьми із ЗПР як додаткової методики розвитку дітей
Краснікова Світлана Володимирівна	Розвиток сенсорно-пізнавальних здібностей дітей дошкільного віку шляхом використання педагогічної технології Палички Кюїзенера
Шевченко Валентина Михайлівна	Дидактична гра,як засіб стимулювання сенсорного та мовленнєвого розвитку
Грабовенко Елізавета Олександрівна	Оптимальне поєдання кількох видів діяльності завдяки системі музичного виховання Карла Орфа
Середа Ростислав Миколайович	Формування гендерної компетентності дошкільників у процесі організації фізкультурно-оздоровчої роботи
Богатчук Інна Миколаївна	Використання логопедичного масажу для розвитку мовлення у дітей із загальним недорозвиненням мовлення
Вакула Тетяна Анатоліївна	Розвиток пізнавальної активності дітей із ЗПР через застосування педагогічної технології М.Зайцева для навчання читання
Анісімова Світлана Анатоліївна	Збагачення ігрового досвіду дітей через реалізацію методу проектування.
Гребенюк Яна Анатоліївна	Інтегрований підхід до організації та проведення навчально-виховного процесу з дошкільниками за програмою Впевнений старт
Домашенко Валентина Дмитрівна	Дидактична гра, як засіб розвитку мовлення дітей раннього віку
Товолжанська Наталя Анатоліївна	Використання ЛЕГО-цеглинок у корекційній роботі з дітьми із загальним недорозвиненням мовлення
Желізко Людмила Іванівна	Казка як засіб виховання дітей раннього віку
Погрібна Любов Миколаївна	"Сюжетні ігри, їх сучасний зміст і роль у процесі соціалізації дітей страшого дошкільного віку"

 

 

Консультація  для вихователів дошкільного навчального закладу за темою: «Самоосвітня діяльність педагогів»

 

Модернізація системи освіти вимагає суттєвих і якісних змін у практиці роботи педагога, визначає стрижневі напрями методичних служб. Все більшої актуальності набувають питання, пов’язані з посиленням неперервного характеру навчання і професійного удосконалення педагога як умови його активної адаптації до нових обставин і моделей діяльності, підготовки до рішення нових професійних завдань. Враховуючи той факт, що більшість нових знань та технологій втрачають свою актуальність в середньому вже через п’ять років, сучасна система освіти потребує від педагога постійного вдосконалення своїх знань та вмінь. Запорукою успішного реформування освіти в цілому є підвищення професійної компетентності педагога, яку неможливо розглядати без самоосвітньої діяльності.

Самоосвіта – активна цілеспрямована пізнавальна діяльність людини, яка пов’язана з пошуком та засвоєнням знань в галузі, що цікавлять людину.

Самоосвіта педагога – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самостійної роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів і об’єктивних потреб освітнього закладу.

Потреба в самоосвіті є характерною якістю розвиненої особистості, необхідним компонентом її духовного життя. Поза самоосвітою ідея особистісного та професійного розвитку педагога не може бути здійснена.

Тому самоосвіту педагога можна розглядати як процес ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямків у методиці та організації навчально – виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення в практичній роботі.

Сутність самоосвіти – здобуття педагогом знань з різноманітних джерел, використання їх в професійній діяльності, розвитку особистості та власній життєдіяльності.

Мета самоосвітньої роботи – систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня за бажанням.

 

 

Основні завдання:

1.    Вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності педагога.

2.    Оволодіння новими формами, методами, прийомами навчання і виховання дітей.

3.    Вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду (ППД), новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій.

4.    Розвиток інноваційних процесів в освітньому закладі.

 

Але ні для кого не є таємницею те, що на сьогодні стан самоосвітньої діяльності має багато протиріч та недоліків:

1.      Педагоги, які вважають самоосвіту своєю власною справою, до якої ніхто не має ніякого відношення та висловлюють сумніви в доцільності планування самоосвіти.

2.      План самоосвіти складається педагогом не для власного використання, а для адміністрації, тому в ньому написано одне, а фактично людина працює над іншими проблемами.

3.      Плани – близнюки, скопійовані один з одного.

4.      Неузгодженість індивідуальних планів самоосвіти з тими, що заплановані в колективних формах навчання, в яких бере участь педагог. (Наприклад, в річному плані дошкільного закладу заплановано консультацію з певної теми, яку готує означений вихователь. Підготовка до неї вимагає опрацювання методичної літератури, періодичних видань, передового педагогічного досвіду, аналізу власної діяльності. А в плані самоосвіти цей момент не відображено.)

 

Тому тема самоосвіти обов’язково узгоджується з вихователем - методистом, визначається, виходячи з методичної теми навчального закладу, утруднень самого педагога, специфіки його індивідуальних інтересів, а індивідуальний план самоосвітньої роботи педагога на навчальний рік складається згідно з проблемними завданнями та річним планом освітнього закладу. Кожному вихователю надається можливість постійно поновлювати та поглиблювати загальні й фахові знання та вміння.

 

Форми самоосвіти можуть носити  як індивідуальний так і колективний характер. Ініціатором першої є сам вихователь, вона передбачає самостійну роботу педагога з підвищення професійного рівня але на її організацію впливає керівництво ДНЗ, курси підвищення кваліфікації, які ініціюють та стимулюють діяльність вихователя. Групові форми спрямовуються на активну участь педагогічного працівника в методичній роботі дошкільного закладу, науково - методичного центру (це методичні об’єднання, семінари, практикуми, тренінги та інші методичні заходи, що організуються завідувачем та методистом закладу). 

Самоосвітою педагогів дошкільного закладу обов’язково керує   вихователь - методист, який спрямовує свою діяльність на вирішення таких задач:

·      самовдосконалення у вихователя навичок та вмінь самостійної роботи з літературою й педагогічною документацією;

·      вміння виокремлювати з літератури та ППД, що вивчається основних актуальних положень, фактів, явищ;

·      вміння відбирати з прочитаного та побаченого педагогом думки, методичної знахідки для апробації, впровадження у власну педагогічну діяльність;

·      підвищення рівня самоосвіти;

·      формування у педагогів потреби в зміні технології навчально – виховного процесу;

·      поглиблення теоретичних знань про розвиток креативності дошкільників, принципи та методи цієї роботи;

·      оволодіння вихователями методами вивчення особливостей пізнавальної сфери дітей, її розвитку.

 

Критерії оцінювання рівня самоосвіти педагога:

·      постійно слідкує за передовим досвідом в своїй сфері діяльності, прагне впровадити його з оглядом на зміни освітніх потреб вихователя;

·      постійно займається самоосвітою;                

Найсуттєвіші особистісні риси вихователя, який підвищує свій професійний рівень :

 

·      любов до дітей та здатність до суб’єктивного спілкування з ними;

·      спрямованість (пізнавальна, професійна, творча).

·      високорозвинене почуття соціальної відповідальності;

·      гуманістична громадянська позиція;

·      розвинуті загальнолюдські якості: людяність, духовність, милосердя;

·      прагнення до самовдосконалення й самореалізації;

·      активність, організованість, експресивність, старанність;

·      мотивація на досягнення успіху

·      професійна компетентність, готовність до інноваційної діяльності;

 

Можливі види діяльності педагога в процесі самоосвіти:

 

1.       Читає фахові  періодичні видання.

2.       Оглядає потрібну інформацію в Інтернеті.

3.       Відвідує семінари, тренінги, конференції, лекторії, круглі столи та інші методичні заходи.

4.       Обмінюється досвідом з колегами.  

5.       Систематично проходить курси підвищення кваліфікації.

6.       Організовує роботу профільної групи, гуртка.

7.       Вивчає комп’ютерні технології.

8.       Проводить відкриті заходи.

 

Результатом самоосвіти завжди є інноваційний продукт, який може надаватися у формі:

·      доповіді, виступу на семінарі, педагогічній раді, методичному об’єднанні;

·      дидактичного посібника;

·      методичної розробки

·      авторської програми;                      

·      статті до фахового видання;

·      проекту;

·      методичного кейсу.

 

Висновки:

«Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає ефект розвитку дітей, а не лише власне самовдосконалення в особистому та професійному плані» - Крутій К.Л., Погрібняк Н.В.

 

Прогнозуючий результат самоосвітньої діяльності:

1.       Молоді спеціалісти зможуть більш успішно адаптуватись до умов роботи з дітьми.

2.       Педагоги матимуть змогу доповнювати й конкретизувати свої знання. Вихователі зможуть розвинути потребу в постійному поповненні педагогічних знань, вміння моделювати й прогнозувати навчально - виховний процес.

3.       Розкриють свій творчий потенціал.

4.       Досвідчені педагогічні працівники перейдуть до цілеспрямованої науково–практичної дослідницької діяльності, що вплине на якість виховного процесу й результативність педагогічної діяльності в цілому.