Шановні мами і тата, бабусі й дідусі найкращого у світі малюка!
Не секрет, що для кожного з Вас своя дитина – це найгарніший, найрозумніший, неповторний і незамінний малюк!
Мовлення – одне з найголовніших засобів пізнання світу, а це означає, що погано розвинене мовлення, перешкоджатиме повноцінному розвитку особистості Вашої дитини. Тому дуже важливо вчасно виявити недоліки, що з'явилися, у мовленні Вашого малюка. Якщо Ви помітили, що Ваша дитина неправильно вимовляє деякі звуки, її мовлення нечітке; якщо Вашій дитині вже 3 роки, а вона ще не почала розмовляти; якщо Вам здається, що мовлення Вашої дитини відрізняється від мовлення її однолітків. Як можуть батьки самостійно допомогти дитині виправити вади мовлення, а в яких випадках краще звернутися до кваліфікованого фахівця - наші рекомендації підкажуть Вам, що слід робити в даній ситуації.
Скарбничка порад для батьків
РОЗВИТОК РУХЛИВОСТІ ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ - ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ
Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та мякого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.
Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків
Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити. Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м'ясо на м'ясорубку. Перетираючи їжу, Ви не допомагаєте дітям, а навпаки, затримуєте розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко зїсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок. Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, тренувати й укріпити м'язи щок та язика небхідно обов'язково давати дитині жувати такі продукти, як:
скоринки хліба;
сухарики;
сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм);
тверді фрукти (яблуко, груша);
тверді овочі (морква, огірок);
шматочки вареного м'яса.
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!”
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанніартикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.
1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
Скоромовки українською мовою
Росте липа біля Пилипа.
* * *
Кит кота по хвилях катав —
Кит у воді, кіт на киті.
* * *
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
* * *
Заболіло горло в горили —
Бо горила багато говорила.
* * *
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.
* * *
У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.
* * *
Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.
* * *
Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.
* * *
Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.
* * *
ЗАЇКАННЯ: ЯК ПОВОДИТИСЬ БАТЬКАМ ТА ПЕДАГОГАМ
(консультація для вихователів та батьків)
Як саме мають поводитися батьки й педагоги, коли помітять у малюка перші ознаки заїкання? Що треба зробити, щоб запобігти його подальшому розвитку?
Педагог дошкільного закладу має поінформувати батьків про те, що у мовленні їхньої дитини стали простежуватися запинки, та порадити звернутися для консультації до логопеда і лікаря-психоневролога до дитячої поліклініки.
Батьки мають пам'ятати, що до подолання заїкання треба приступати одразу ж, щойно вони помітять запинки в мовленні малюка. Інакше заїкання може закріпитися та перейти у стійкий дефект. Що раніше розпочати роботу, то ефективнішими будуть результати.
При перших проявах заїкання батькам, педагогам та усім, хто часто спілкується із дитиною, потрібно дуже дбайливо ставитися до неї.
Часто малюк спочатку не розуміє, що почав заїкатися, — і це найкращий варіант.Однак, як правило, батьки починають фіксувати увагу на цьому дефекті: чи сварять за «баловство», чи спиняють та примушують знову й знову повторювати неправильно вимовлені слова, чи в присутності дитини обговорюють її мовлення. Це зайвий раз травмує психіку дитини, викликає в неї страх перед власним мовленням та закріплює дефект.
Навіть зовсім маленька дитина дуже швидко починає усвідомлювати свої мовленнєві недоліки та болісно реагувати, а виражається це у вередуванні, упертості й навіть в агресивності.
Задача батьків і вихователів — повністю забути, вилучити з уживання у своєму лексиконі слова «не бійся», «не хвилюйся», «не заїкайся». Адже саме вони дають дитині настанову на ці відчуття, провокують ці стани й зовсім не допомагають.
Якщо малюк починає щось казати із запинками, варто одразу ж йому допомогти, закінчити вимовляти за нього важке слово. Проте взагалі забороняти дитині розмовляти не слід.
Батькам удома та вихователям у дитячому садку потрібно стежити за тим, щоб малюк якомога менше розмовляв, попереджувати можливі питання й прохання з боку дитини. Так, наприклад, якщо малюк хоче дістати якусь іграшку, то дорослому не треба чекати, доки він почне просити її, а самому подати.
Уважно спостерігаючи за дитиною, слід попереджувати її бажання говорити. Рекомендується уважно вислухати дитину, а також починати з нею фразу та промовляти її разом. Спілкуватися з дитиною слід спокійно й доброзичливо.
Розмовляти з малюком треба у дещо сповільненому темпі. Звучання мовлення має бути плавним, мелодійним.
Ті самі вимоги висувають і до читання вголос. Читати книжки дитині потрібно виразно, з чіткими, осмисленими паузами та з дещо розтягнутими наголошеними звуками у словах. Головне — читати нешвидко! Обирати для читання рекомендується одні й ті самі казки, вірші, особливо ті, що подобаються дитині.
Розвиток правильної мови дитини - необхідна умова її розвитку
Мовленнєва діяльність дітей формується у процесі пізнання навколишнього, спілкування з оточенням.
Наслідуючи дорослих, дитина оволодіває мовою поступово і до 5-6 років за умов нормального розвитку засвоює правильну вимову всіх звуків.
Як розвивати мовлення дитини
1. Спілкуйтеся з дитиною якомога більше.
2. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами.
3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не “cюсюкайте”.
4. Коли малюк говорить, виправляйте мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.
5. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші.
6. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук.
Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте.
Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.
Що таке мовна норма?
Малюк починає оволодівати мовою з самого народження. У 2-3 місяці – гуління ; у 5-6 місяців – “лепет”, а 8-9 місяців вимовляє перші нескладні слова.
В період з 1,5 – 2 років дитина починає розмовляти, знає від 100 – 300 слів і будує нескладні фрази.
До 3-х років словниковий запас збільшується в 3-4 рази.
Вимовляє всі звуки, крім сонорних і шиплячих.
На 4-ому році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів.
В кінці 5-го року дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, визначати на слух звуки в слові.
Час звернутись до логопеда
Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі своїми однолітками, і ви помітили, що її мова значно відстає від норми, зверніться за консультацією до логопеда. Виясніть, що стало причиною.
Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків: (с, з, ц, ш, ж, ч, л, р). Чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.
Поради вчителя-логопеда
Як виконувати домашні завдання.
1. Отримавши домашнє завдання, ознайомтесь з ним і відразу з’ясуйте питання, які виникли з вихователем чи логопедом.
2. Допомагайте малюкові виконувати завдання.
3. Якщо дитина помиляється, виправте її, але ні в якому разі не карайте і не підганяйте.
4. Намагайтесь викликати у дитини зацікавленість до занять, щоб вправи носили ігровий характер.
5. Артикуляційну гімнастику виконуйте перед дзеркалом.
6. Не забувайте приносити зошит з домашнім завданням в понеділок в садочок.
7. Повідомте вихователя чи логопеда про труднощі, які виникли під час виконання домашніх завдань.
8. Обов’язково виконуйте всі домашні завдання. Це допоможе швидше усунути вади звуковимови.