Дитячі казки

 

 

 

                                

 

 

 

        Дитячі вірші

 

 

 

 

 

 

 

  Дитячі лічилки

 

 

 

 

ЙДЕ ДО ДІТОК МИКОЛАЙ


Через поле, через гай 

Йде до діток Миколай.

У білесенькій торбинці 
Він усім несе гостинці.

То ж бринить від щастя край —
Тут ступає Миколай.

Хоч надворі і пороша, 
Сніться діткам, сни хороші.

Бо з дарунками в торбинці, 
Є чудові сни-гостинці.

                                                                            М. Пономаренко

 

ГОСТЮЄ В НАС ЗИМА


Летять, летять сніжинки

На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок 
Танцює снігопад. 
Надворі - лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
Солодко дріма.
Мете хвостом   лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик
Солодкі бачить сни.
                                   

                                      В. Верховень

 

ЗИМА

 

Дорога біла стелиться, 
І краю їй нема. 
Сніжок мете, метелиця, 
Прийшла до нас зима. 
Льодком тоненьким скована, 
Спинилася ріка. 
Повита тихим сном вона, 
Весняних днів чека. 
І ліс дріма. Безлистою 
Верхівкою поник. 
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер сніговик.
                                                                 

                                                                 В. Бичко


Оповідання про зиму.

Василь Струтинський. "Чому рипить сніжок?" 

А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім.

Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м'якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов до нього та й питає: «Чому це ти, вуханчику, плачеш?» А той, схлипуючи, відповідає: «Заблукав, додому нія-а-ак не втраплю!»

Здивувався дідусь: отакої, заєць- і раптом заблукав у лісі. Як же те могло статися? Все ще схлипуючи, куцохвостий розповів старому свою пригоду.

Уранці він гуляв з братиками та сестричками на галявині. їм було весело, так добре стрибати з розгону в снігові кучугури, що й незчулися, як мисливець підійшов. Пролунав постріл. Зайчата кинулися тікати. Найдалі, в лісову гущавину, забіг той зайчик, якого оце й зустрів Дід Мороз...

Добрий дідусь заспокоїв малюка, і вони разом швидко знайшли стежину до заячої хати. А там уже зібралися його братики й сестрички. Всі живі та здорові. Мама з татом уже ходили шукати свого найменшенького. Шукали, шукали та вже й зневірилися, що він живий. Ото радощів було, коли побачили свого синочка та ще й з Дідом Морозом!

Дідусь привітав усю заячу родину з Новим роком, гостинці роздав: кожному по великій соковитій морквині. А на прощання, погладжуючи довгу бороду, сказав: «Я зроблю так, що сніжок рипітиме. Щоб ви, зайці, чули, коли хтось буде до вас підкрадатися ».

Як сказав, так і сталося: відтоді сніжок рипить, тобто попереджає зайців та інших беззахисних звірів про небезпеку. Ось так: рип-рип, хтось іде, пильнуй!

 Євген Гуцало. "Зайці."

- А мороз аж сміється, такий міцний, - розказував батько, вернувшись додому. - Ішов я через леваду, а заєць вискочив просто з-під ніг, і якби хоч злякався, якби дременув, а то ледь-ледь чеберяє лапами, хоч за вуха хапай. Тепер у полі все завіяно снігом, то зайці до села внадилися - на городах та в садках їм легше прогодуватися. Це ж можуть і молоді яблуні в нас пообгризати.

Василько глянув крізь шибку на засніжений садок, одягнув кожушка, озув биті валянки - й надвір. Поки йшов до погреба, мороз веселенько так і співає під ногами.

У погребі Василько набрав моркви, з капусти наздирав листків і побрів городом до саду. Під стовбурами молодих яблунь він клав де морквину, а де капустяне листя. І радів: уночі зайці не стануть обгризати кору на деревах, матимуть смачнішу поживу.

Зосталося іще трохи моркви, то Василько перейшов до сусіднього садка.

Та тут під грушею хтось уже поклав моркву. А також майстерно прилаштував дротяне сильце. Василько, гамуючи хвилювання, відв'язав мудру пастку і шпурнув її подалі в дерезу...

А вранці сусід, прокидаючи від хати до воріт стежку, розказував Васильковому батькові:

- Ох і зайці у нас цієї зими! І, мабуть, здорові, бо вчора зірвали у мене біля груші пастку. А слідів не лишилося. За ніч усе снігом замело.

Василько прислухавсь до їхньої розмови. Він прив'язував шматочок сала на калині - для синичок - і хитро всміхався.

 Вірші про зиму.

Леся Українка. "Літо краснеє минуло..."

Літо краснеє минуло,

Сніг лежить на полі;

Діти з хати виглядають

В вікна... шкода волі!

Діти нудяться в хатині.

Нудять, нарікають:

«І нащо зима та люта? -

Все вони питають.-

Он все поле сніг завіяв,

Хоч не йди із хати!

У замкнуті дивись вікна,

Ніде й погуляти!

Сніг з морозом поморозив

Всі на полі квіти...

Десь зима та не скінчиться!»

Нарікають діти.

Ждіте, ждіте, любі діти!

Літо знов прилине,

Прийде мила годинонька,

Як зима та згине;

І заквітне наше поле,

І зазеленіє, -

Знов його весна прекрасна

Квіточками вкриє.

Петро Осадчук. "Зустріч."

Дід Мороз не раз мені

Снився перед святом:

Щоки в нього крижані,

В чубі - сніг лапатий.

Дід Мороз лише дихне -

Мерзне все довкола,

Тільки гляне - і мене

Холодом проколе...

А коли прийшло в наш дім

Новорічне свято,

Вийшов я у парк тоді

Погуляти з татом.

Осипався з верховіть

Сніг, як самоцвіти.

Бачу: Дід Мороз стоїть,

А круг нього - діти.

Він бере на руки їх,

Щось розповідає -

І дзвінкий веселий сміх

Між дерев лунає.

Дід Мороз мені гукнув:

«Йди сюди, онуку!» -

І до мене простягнув

Білу свою руку.

Я принишк. Але рука -

Лагідна й гаряча.

І зрадів я, що людська

У Мороза вдача.

Колядка. "Нова радість стала."

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами, убого повився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,

На небесі і на землі мир проповідають.

Давид виграває, в гуслі ударяє,

Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,

Із Марії рожденного смиренно благаймо:

- Просим тебе, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії сего дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Колядка. "Добрий вечір."

Добрий вечір тобі, пане господарю,

радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи та все килимами,

радуйся!

Ой радуйся...

Та кладіть калачі з ярої пшениці,

радуйся!

Ой радуйся...

Бо прийдуть до тебе три празники в гості,

радуйся!

Ой радуйся...

Ой перший же празник-то Різдво Христове,

радуйся!

Ой радуйся...

А другий же празник - Василя святого,

радуйся!

Ой радуйся...

А третій же празник - Святе Водохреща,

радуйся!

Ой радуйся...

А що перший празник зішле тобі втіху,

радуйся!

Ой радуйся...

А що другий празник зішле тобі щастя,

радуйся!

Ой радуйся...

А що третій празник зішле всім нам долю,

радуйся!

Ой радуйся...

Щедрівка. "Ой сивая та зозуленька."

Ой сивая та і зозуленька,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та й облітала,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в одному та і не бувала.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в тім саду три тереми.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

У першому - красне сонце.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

У другому - ясен місяць,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

А в третьому - дрібні зірки.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Ясен місяць - пан господар.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Красне сонце - жона його.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Дрібні зірки - його діти.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!